Текст песни
Давно у степах де туман густий
Де ліси глибокі й курган старий
Жили душі без спокою й імені
Забуті прокляті в темній тиші
Їх звали Навії - тіні нічні
Холодні очі голоси сумні
Вони шепочуть кличуть тебе
Ведуть у безодню де сонце не встає
Навії Навії - кличуть із землі
Шепіт їхніх голосів у нічній імлі
Навії Навії - тіні без хреста
Ведуть за собою в холод небуття
Мандрівник ішов крізь гірський туман
Почув спів ніжний мов весняний стан
«Прийди до нас - знайдеш спокій свій
Ми заберем біль ми заберем біль»
Старці казали: «Не слухай їх!
То пастка нічна то проклятий спів
Глянеш у вічі - і впадеш у млу
Світанку більше не знайдеш в життю»
Навії Навії - кличуть із землі
Шепіт їхніх голосів у нічній імлі
Навії Навії - тіні без хреста
Ведуть за собою в холод небуття
На світанку знайшли лиш плащ
Його кроків не видно нема слідів
А вітер приніс крізь поля і ліси
Сміх Навіїв що назавжди живий
Навії Навії - кличуть із могил
Забирають душу в чорний вир
Навії Навії - смерть і забуття
Так народилась легенда буття