Текст песни
Жив був собі коваль -
Спав на холоднім залізі.
Обценьки - йому ковдра,
Ковадло - ліжко в тісноті.
Снив він про золото й славу -
Снив про теплу хату й тишу,
Снив, щоб рік без голоду
І щоб чорт забув дорогу.
Я спав на ковадлі - без даху й тепла,
Обценьки - ковдра, а ніч - як смола́.
У горні лише попіл і страх,
А в серці - голод і чорний шлях.
Прийшов він тихо, без тіні й слів,
Запах сірки і гнилий мотив.
Каже: «Продай душу - і будеш пан»,
Я усміхнувся: «Бо мав я план».
Глечик повний - душа в боргу,
Рік минає - я ще живу.
Ти думаєш, чорт, що я слабкий,
Та коваль кує не тільки клинки!
Глечик повний - вогонь в очах,
Ти прийдеш - а я зроблю крок назад.
Ти хотів мене взяти живцем -
Та сам упав у мій капкан!
Сів чорт на лаву - і злипла спина,
Глина тріщить, хата ледве стоїть.
Жінка кричить, страх по стінах біжить,
А я сміюся - ще рік можу жить.
Минув іще один рік,
Знов став чорт на мій поріг.
Думав - час прийшов його,
Та він не знав, що буде знов.
Потім груша - пастка зла,
Листя вниз, гілля тріщить.
Чорт виє, кляне цей світ,
А я мовчу - мій час біжить.
Глечик повний - душа в боргу,
Рік минає - я ще живу.
Ти думаєш, чорт, що я раб,
Та я коваль - я сам собі кат!
Глечик повний - місяць мов ніж,
Ти прийшов - але вже не візьмеш.
Ти хотів мене тягти в пітьму -
А я втопив тебе у воду!
Місяць світить, гребля мовчить,
Тінь за спиною - але не моя.
«Хто з тобою?» - питає страх,
«То мій брат», - кажу без вагань.
«Сховай мене!» - «Лізь сюди».
Калитка - вузол - і в воду лети.
Ти душу хотів забрать -
А сам пішов на дно мовчать.
Глечик повний - та я не раб,