Текст песни
На узліссі стоїть церква стара,
Без дзвону, без віри, без добра.
Кажуть люди - як місяць уповні,
Там чути плач і тінь у вікні.
Колись там служив отець Петро,
Гріхи прощав, збирав серебро.
Та в ніч одну, під грім і шквал,
Його душу демон забрав!
Хей-хо! У храмі - не спів, а крик!
Піп вурдалак там править ніч!
Хей-хо! Не ходи до сповіді, брат,
Бо кров із душі він висисає вмить!
Дівчина йшла серед гаю густого,
Свічку несла - шукала Бога.
"Простіть гріхи, отче мій,
Я кохала не тих, не святих..."
З темряви вийшов лик блідий,
Очі, як жар, погляд зміїний.
"Я дам тобі прощення й спасіння, -
Лише ковток... твого терпіння."
Хей-хо! У храмі - не спів, а крик!
Піп вурдалак сміється в ніч!
Хей-хо! Його сповідь - це страх,
Де замість благодаті - кров і прах!
Вранці тиша, лише туман,
На дверях - хрест, у крові знак.
Кажуть люди, як вітер реве -
Чути "Отче наш" із могил святе.
Ті, хто заходив - не вертавсь,
Тінь по вікнах все ще блукає.
І досі ніччю над лісом десь
Світиться хрест - червоний, як гріх.
Хей-хо! У храмі - не спів, а крик!
Піп вурдалак сміється в ніч!
Хей-хо! Його сповідь - це страх,
Де замість благодаті - кров і прах!
Не кожен, хто носить рясу - святий,
Не кожен, хто молиться - чистий.
Бо навіть у Божому домі іноді
Живе той, хто п'є за життя твоє...
Піп вурдалак чекає тебе на сповідь.