Північна

Знаєш, я пекуча, наче крига,

Знаєш, я таємна, наче книга,

Я тобі чужа і я веду війну.

Права там немає, де живу я,

Як мисливець, здобич я полюю,

Ти мені для чого, я не збагну.

А я - дівчина-воля

За собою долю кличу свою,

А я - дівчина-воїн,

Я не знаю болю, навіть жалю.

А я небо водою, вмию вроду

Мою тугу мою.

А я - дівчина-зброя

Си не бою ні снігів, ні вогню.

Може я візьму і не поверну,

може закохаюсь і, напевно,

Я тобі не друг та і не ворог я.

Сила у кохання більша волі,

Воля - це єдина моя зброя.

Не віддам нікому зброю і своє ім'я.

А я - дівчина-воля

За собою долю кличу свою,

А я - дівчина-воїн,

Я не знаю болю, навіть жалю.

А я небо водою, вмию вроду

Мою тугу мою.

А я - дівчина-зброя

Си не бою ні снігів, ні вогню.

Стелиться дорога, гей-я вдалечінь.

Не моя тривога, не питай, най.

Я дівчина-воїн, серце моє

У північних горах, на вершинах.

Їх знай!

А я - дівчина-воля

За собою долю кличу свою,

А я - дівчина-воїн,

Я не знаю болю, навіть жалю.

А я небо водою, вмию вроду

Мою тугу мою.

А я - дівчина-зброя

Си не бою ні снігів, ні вогню.